Час іде… (Оксана Яблонська)
Час іде по бруківці півколами, колами
І стинає весь світ заважкою ходою,
А пісок обсипа з року день невдоволено —
Всемогутній творець йде безликий до бою…
Час закрутить спіраль на орбіту невінчану
І сполоханий сон дремене в піднебесся:
Він не зна дотепер, що я сни бачу віщими,
То задуманий Бог на одвірок обперся…
Час нанизує дні — мою вічність вимірює,
Виплітає слова і мережить зірками…
З виднокола птахи повертаються з Ірію…
Мої рідні птахи, а душею я з вами...
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі. Увійти
або
Зареєструватися.
Увійти за допомогою профілю:
Facebook
або
Вконтакте
0 коментарів