Срібна колисанка
Ніч… Тиха чарівна ніч…
У бездонному синьому Небі пливе срібний Місяць… Молодий і дужий Вітер погойдує ним ніжно-ніжно, ніби колискою. Він то голубить і пригортає Місяць, то ніжним подувом легко відводить його убік. Срібний Місяць гойдається у бездонному Небі, як човен…
На борту човна сидять малесенькі Ангелики і стривожено поглядають навкруги… Вони когось виглядають… Деякі Ангелики обережно ловлять манюні кришталеві зорі, любуються ними, як чарівними самоцвітами, і укладають на ложе човна. Зорі колишуться на цьому ложі, перекочуючись з боку на бік… Інші Ангелики ловлять у просторі ніжний серпанок і загортають у нього теплі заколисані зорі.
У човен заглядає Бог… Він ніжно усміхається, торкається заколиханих теплих зірок… І гладить по голівці кожного старанного Ангелика…
Щасливі Ангелики виводять колискову. Ніжна пісня лунає у Космосі, як чарівна сопілка Бога, а у човні – зручно лежать щасливі і сонні дитинчата:
Люлі-люлі, колисанка
Для Іванка і Оксанки…
Люлі-люлі, крапелинка
Для Юрасика й Іринки…
Люлі-люлі, дві краплинки
Для Андрійка і Даринки…
Люлі-люлі, крапелюсі
Для Жоржика і Мартусі…
Люлі-люлі, Срібні Лілії
Для Тарасика і Юлії…
Люлі-люлі, рідний Всесвіт
Для Василька і для Лесі…
Люлі-люлі, три краплинки
Для Віталіка й Галинки…
Люлі-люлі, Божі роси…
Для Михася і Миросі…
Люлі-люлі, вже Світанки…
Для Євгенка й Адріанки…
Люлі-люлі, срібні Хмари
Для Ганнусі і Захара…
Люлі-люлі, Хмарок двійко
Для Марічки і Сергійка…
Люлі-люлі, ясних клейнодів
Це для Олі і для Володі…
Люлі-люлі, мрії-Мрії
Для Інґвара і Надії…
Люлі-люлі, ясні Ранки
Для Олександра і Тетянки…
Люлі-люлі, ясна Зірка,
Це для Мірка, мого Мірка ...
Чутно дужий Вітер. «Тихше! Тихше...» – просять Ангелики. То прилетіли Лелеки. Кожен Лелека заглядає у човен і акуратно бере сповиток із ніжного серпанку. У сповиточку лежить немовлятко, воно сонно позіхає і зручно вмощується.
Лелеки летять додому – на Землю… Вони знають вірну дорогу.
Цієї ночі у когось з’являться такі довгождані маленькі дива ... ...
Дата публікації 2007-01-09 18:31:01
У бездонному синьому Небі пливе срібний Місяць… Молодий і дужий Вітер погойдує ним ніжно-ніжно, ніби колискою. Він то голубить і пригортає Місяць, то ніжним подувом легко відводить його убік. Срібний Місяць гойдається у бездонному Небі, як човен…
На борту човна сидять малесенькі Ангелики і стривожено поглядають навкруги… Вони когось виглядають… Деякі Ангелики обережно ловлять манюні кришталеві зорі, любуються ними, як чарівними самоцвітами, і укладають на ложе човна. Зорі колишуться на цьому ложі, перекочуючись з боку на бік… Інші Ангелики ловлять у просторі ніжний серпанок і загортають у нього теплі заколисані зорі.
У човен заглядає Бог… Він ніжно усміхається, торкається заколиханих теплих зірок… І гладить по голівці кожного старанного Ангелика…
Щасливі Ангелики виводять колискову. Ніжна пісня лунає у Космосі, як чарівна сопілка Бога, а у човні – зручно лежать щасливі і сонні дитинчата:
Люлі-люлі, колисанка
Для Іванка і Оксанки…
Люлі-люлі, крапелинка
Для Юрасика й Іринки…
Люлі-люлі, дві краплинки
Для Андрійка і Даринки…
Люлі-люлі, крапелюсі
Для Жоржика і Мартусі…
Люлі-люлі, Срібні Лілії
Для Тарасика і Юлії…
Люлі-люлі, рідний Всесвіт
Для Василька і для Лесі…
Люлі-люлі, три краплинки
Для Віталіка й Галинки…
Люлі-люлі, Божі роси…
Для Михася і Миросі…
Люлі-люлі, вже Світанки…
Для Євгенка й Адріанки…
Люлі-люлі, срібні Хмари
Для Ганнусі і Захара…
Люлі-люлі, Хмарок двійко
Для Марічки і Сергійка…
Люлі-люлі, ясних клейнодів
Це для Олі і для Володі…
Люлі-люлі, мрії-Мрії
Для Інґвара і Надії…
Люлі-люлі, ясні Ранки
Для Олександра і Тетянки…
Люлі-люлі, ясна Зірка,
Це для Мірка, мого Мірка ...
Чутно дужий Вітер. «Тихше! Тихше...» – просять Ангелики. То прилетіли Лелеки. Кожен Лелека заглядає у човен і акуратно бере сповиток із ніжного серпанку. У сповиточку лежить немовлятко, воно сонно позіхає і зручно вмощується.
Лелеки летять додому – на Землю… Вони знають вірну дорогу.
Цієї ночі у когось з’являться такі довгождані маленькі дива ... ...
Дата публікації 2007-01-09 18:31:01
1 коментар
Дякую за гарні емоції :)